Стандартна реалізація перевірки прав доступу в Unix розділяє процеси на 2 категорії: привілейовані процеси (у яких діючий ідентифікатор користувача рівний 0, як правило, це суперкористувач або root), і не привілейовані (діючі ідентифікатори не рівні 0). На привілейовані процеси не діють перевірки безпеки ядра системи на відміну від не привілейованих, для яких виконуються стандартні перевірки прав доступу (зазвичай це перевірки діючого ідентифікатору користувача/групи і списку додаткових груп).
Розпочинаючи з версії 2.2, ядро Linux надає систему привілеїв (але все ще не повну), яка дозволяє відобразити стандартні привілеї суперкористувача у вигляді набору індивідуальних частин, кожна з яких може бути ввімкнена або вимкнена незалежно один від одного.
Кожен віртуальний контейнер по змовчуванню володіє набором привілеїв (див. capabilites(7)) достатніх для роботи більшості сервісів. Цей набір дозволяє глобально (на рівні контейнера) обмежити список доступних привілеїв для процесів всередині контейнера. Якщо вам необхідно розширити цей список, то ви можете скористатися інтерфейсом управління привілеями контейнера OpenVZ.